drevosliv.com

Словник Української

Категорія: Ж

  • жабалуха

    1. (діал.) Велика, товста жаба; також — велика, незграбна людина.

    2. (зоол., розм.) Народна назва деяких видів жаб, зокрема озерної (Rana ridibunda) або звичайної (Rana temporaria).

    3. (перен., образно) Про щось потворне, бридке або викликає огиду.

  • жаба-бик

    1. Велика земноводна тварина родини жаб’ячих (Lithobates catesbeianus), поширена в Північній Америці, відома гучним криком, що нагадує ревіння бика, та інтродукована в інших регіонах світу.

    2. Розмовна назва деяких інших видів великих жаб, зокрема ропухи звичайної (Bufo bufo), через її значні розміри.

  • жаба

    1. Земноводна тварина родини жаб’ячих з гладенькою шкірою, без хвоста, що мешкає переважно на суходолі, а розмножується у воді.

    2. Розмовна назва деяких видів безхвостих земноводних загалом.

    3. Переносно про людину, яка викликає неприязнь, огиду або зневагу (часто через непривабливу зовнішність, характер).

    4. Медична, розмовна назва хронічного тонзиліту або іншого запального захворювання горла, при якому шия розпухає.

    5. Технічна, розмовна назва металевої деталі, пристрою, що має форму, схожу на жабу (наприклад, затискач, кріплення).

  • жаб’ячий

    1. Який стосується жаби, належить їй або властивий їй.

    2. Схожий на жабу, такий, як у жаби.

    3. Призначений для ловлі, зберігання чи вирощування жаб.

  • ж

    1. Сьома літера українського алфавіту, що позначає дзвінку задньоязикову проривну зімкнену приголосну фонему [ʒ] (на письмі передається також диграфом «зг»).

    2. Умовне позначення предмета, явища або поняття в переліках, класифікаціях, формулах тощо (наприклад, пункт «ж» у списку, розділ «ж» у документі).

  • жемчужний

    1. Властивий жемчугу, що стосується жемчугу; виготовлений з жемчугу або прикрашений ним.

    2. Схожий на жемчуг за зовнішнім виглядом, блиском, переливчастістю; перламутровий.

    3. Перен. Чистий, прозорий, сяючий (про колір, світло тощо).

    4. Перен. Досконалий, чудовий за своїми якостями; вишуканий, благозвучний (про мову, літературний твір, голос тощо).

  • жемчуг

    ЖЕМЧУГ — тверді, зазвичай блискучі перламутрові утворення кулястої або неправильної форми, що виникають у раковинах деяких молюсків (найчастіше перловиць) внаслідок відкладення шаровів перламутру навколо сторонньої частинки; цінність як дорогоцінне прикраса.

    ЖЕМЧУГ — перен. про щось високоцінне, рідкісне, прекрасне або про людину з винятковими якостями.

    ЖЕМЧУГ — у друкарстві: старовинний друкарський шрифт із дрібними літерами (розміром близько 5 пунктів).