1. Вводити в мовлення жаргонні слова або вирази, надавати мовленню ознак жаргону.
2. Перетворювати літературну чи загальновживану лексику на жаргонну, адаптувати слово до жаргонної системи.
Категорія: Ж
-
жаргонізм
Слово або вираз, характерний для мови певної соціальної, професійної чи іншої групи людей (жаргону), що вживається в літературній мові зі стилістичною метою для характеристики персонажа або створення особливого колориту.
Окрема лексична одиниця, запозичена з жаргону (соціального, професійного, молодіжного тощо) і зафіксована в загальновживаній мові.
-
жаргонофазія
Жаргонофазія — у медицині та психології: порушення мовлення, при якому хворий використовує безліч слів, що нагадують справжню мову за інтонацією та ритмом, але є беззмістовним набором звуків, уривків слів або неіснуючих слівоподібних утворень (жаргонів).
-
жаргоновий
1. Який стосується жаргону, властивий жаргону; що містить у собі жаргонізми.
2. Який належить до професійного або соціального жаргону, вживаний у певному середовищі.
-
жаргонний
1. Стосується жаргону — соціально обмеженого варіанту мови, який використовується певною професійною, віковою чи соціальною групою для внутрішнього спілкування.
2. Характерний для жаргону, властивий йому; що містить у собі жаргонні слова та вирази.
3. (У лексикографії) Позначення для слів або виразів, що належать до жаргону і мають обмежене вживання поза певним середовищем.
-
жаргон
1. Мова певної професійної, соціальної чи іншої групи, що відрізняється від загальнонародної мови специфічною лексикою та фразеологією, але не має власної фонетичної та граматичної системи.
2. Умовна, штучна таємна мова (арґо), що вживається переважно декласованими елементами.
3. Розм. Показна, манірна, нещира манера висловлювання; фразерство.
-
жара
1. Дуже висока температура повітря, спекотна погода; спека.
2. Сильне почуття тепла в тілі, що виникає при хворобі, хвилюванні тощо; пал, гарячка.
3. Перен. Сильне внутрішнє збудження, запал, пристрасть.
-
жар-птиця
1. У слов’янській міфології та казках — чарівна птаха з сяючим, немов вогонь або золото, оперенням, що світиться в темряві; втілення вогню, світла та сонячного тепла, об’єкт пошуків героя.
2. Переносно — про щось надзвичайно красиве, блискуче, чарівне або майже недосяжне, мрія.
3. У зоології (розм.) — народна назва деяких яскраво забарвлених птахів, наприклад, павича або пітанг.
-
жар
1. Висока температура повітря, спекотна, знойна погода; спека.
2. Висока температура тіла людини або тварини при хворобі; пропасниця, лихоманка.
3. Сильне внутрішнє відчуття тепла, що розливається по тілу (від хвилювання, сорому, захоплення тощо).
4. (перен.) Сильне почуття, пристрасть, запал; ентузіазм.
5. (перен., заст.) Яскраве, інтенсивне світіння, сяйво (перев. червоного, золотавого кольору).
6. (техн.) Розпечений, палаючий або тліючий матеріал у топці; також сам процес горіння палива.
-
жанцан
1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Калуському районі.
2. (Рідко) Власна назва річки в Україні, лівої притоки Дністра, що протікає через Івано-Франківську область.