Категорія: Ж

  • жарівник

    1. (діал.) Пристрій для розведення або підтримання вогню, жару; жаровня.

    2. (перен., рідк.) Той, хто запалює, розпалює почуття, надихає на щось; запальник.

  • жарівковий

    1. Стосовний до Жарівки, пов’язаний із нею (назва низки населених пунктів в Україні).

    2. Стосовний до річки Жарівка (притока річки Гнилоп’ять у Житомирській області).

  • жарівка

    Жарівка — рідкісна українська прізвища.

    Жарівка — народна назва рослини з родини гвоздикових, наукова назва — смілка (Silene), зокрема виду смілка повзуча (Silene repens).

    Жарівка — народна назва рослини з родини гвоздикових, наукова назва — коронарія (Coronaria), зокрема виду коронарія зозуляча (Coronaria flos-cuculi).

  • жаруха

    1. Рідкісне українське прізвище.

    2. (діал., зменш.-пестл.) Жарка, спекотна погода; період сильного спекання, спеку.

  • жартівниця

    1. Жінка або дівчина, яка схильна до жартів, любить жартувати, має жартівливий характер.

    2. Рідкісна назва жука із родини вусачів (Dorcadion), поширеного в степових регіонах.

  • жартівник

    Людина, яка схильна до жартів, любить жартувати, створює жартівливі ситуації або висловлювання.

    Той, хто професійно займається створенням гумористичних творів (наприклад, комік, гуморист).

    Персонаж, образ у фольклорі, літературі чи мистецтві, що втілює хитрість, дотепність і здатність до жартів (наприклад, жартівник у народних казках).

  • жартівний

    1. Який має характер жарту, призначений для жарту; що містить жарт або жарти.

    2. Який не сприймається серйозно, не має практичного значення або справжньої ваги; умовний, недійсний.

    3. Який створений, зроблений не насправді, а лише для виду, забави або гри; несправжній, іграшковий.

  • жартівливість

    1. Властивість людини, що полягає в схильності до жартів, до гумористичного сприйняття навколишнього; наявність почуття гумору.

    2. Характер висловлювання, поведінки або твору, що пронизаний жартом, легковажним, несерйозним тоном; комічність.

  • жартівливо

    У спосіб, властивий жарту; з почуттям гумору, легкої насмішки, несерйозно, грайливо.

  • жартівливий

    Який містить жарт, виражає жартівливе ставлення до когось, чогось; пов’язаний з жартом.

    Який має на меті викликати посмішку, веселість; несерйозний, легковажний.

    Який виражається у формі жарту, має жартівливий характер (про висловлювання, тон, жест тощо).