1. Рід комах родини пластинчастовусих, представники якого мають потужні щелепи та живляться переважно деревиною або грибами (Lucanidae).
2. Розмовна назва жука-рогача, одного з найвідоміших представників родини жвакунів.
Словник Української
1. Рід комах родини пластинчастовусих, представники якого мають потужні щелепи та живляться переважно деревиною або грибами (Lucanidae).
2. Розмовна назва жука-рогача, одного з найвідоміших представників родини жвакунів.
1. (розм.) Вагатися, не рішуче діяти, довго зволікати з прийняттям рішення або виконанням чогось; мішкати, тягти.
2. (рідк.) Хитатися, гойдатися; перебувати в нестійкому, неврівноваженому стані.
1. Жувати жвачку (гумовку) для очищення зубів або свіжості дихання.
2. (перен., розм.) Повторювати, обговорювати одне й те саме, довго говорити про щось несуттєве.
1. Дія за значенням дієслова “жвакувати” — тривале, інтенсивне пережовування їжі тваринами, що мають багатокамерний шлунок (наприклад, коровами, вівцями, козами).
2. (перен., розм.) Повторне, нудне обговорення одних і тих самих питань, ідей або проблем без суттєвого просування вперед.
Жвакота — власна назва села в Україні, розташованого в Бережанській громаді Тернопільського району Тернопільської області.
1. (розм.) Тривало й інтенсивно жувати, пережовувати їжу, особливо з характерним звуком.
2. (перен., розм.) Довго та нудно обговорювати одну й ту саму тему, “пережовувати” в розмові якусь думку чи проблему.
1. Жувати, переважно щось тверде або жуйку, з характерним звуком, що виникає при цьому.
2. (переносне значення) Багаторазово та одноманітно повторювати одне й те саме, “жувати” одну думку.
1. Дія за значенням дієслова “жвакати” — інтенсивне жування, переважно твердої їжі, що супроводжується характерним звуком.
2. (переносно) Тривале, нудне обговорення однієї й тієї ж теми, безплідне пережовування думок.
Жвака-галс — морський термін, що означає короткий шматок троса, яким кріплять вітрило до гака (металевого гачка) на щоглі чи реї для швидкого та надійного з’єднання.
1. (діал.) Рухлива, жвава людина, зазвичай дитина; непосидюча, метушлива особа.
2. (діал.) Жива, рухлива тварина, зокрема коняка.
3. (діал., перен.) Частіше у множині “жваки”: рухи, дії, метушня; клопіт, турбота.