1. Стан, діяльність жебрака; жебрування, жебрання.
2. Збірка подаянь, милостині (грошима, продуктами тощо), здобутих жебруванням.
3. Перен. Бідність, злидні, убогість.
Категорія: Ж
-
жебраний
1. Який стосується жебраків або жебрацтва, властивий жебракам.
2. Який має вигляд жебрака, бідний, убогий (про зовнішність, одяг тощо).
3. Зневажл. Низької якості, дуже поганий; жалюгідний.
-
жебран
Жебран — власна назва села в Україні, розташованого в Тернопільській області, Бучацькому районі (за сучасним адміністративним поділом).
-
жебракуватися
Жебракуватися — намагатися випросити щось у когось, поводити себе як жебрак, звертатися з благальними проханнями, часто з відтінком недостойності або настирливості.
-
жебракувати
1. Просити милостиню, ходити по жебраках, займатися жебрацтвом.
2. Перен. Убого, бідно жити; влаштовувати своє життя з великими труднощами, відчувати сильну нужду.
3. Розм. Набридливо, наполегливо когось просити про щось, назойливо вимагати.
-
жебракування
Процес дії за значенням дієслова “жебракувати”; систематичне звертання до жебрування як способу існування або заробітку.
Перебування у стані жебрака, життя жебрацьким способом; жебрацтво.
-
жебрак
1. Людина, яка займається жебрацтвом, просить милостиню, збирає подаяння, часто як спосіб уникнення праці або єдине джерело існування.
2. Переносно: бідолашна, знедолена, пригнічена людина; той, хто живе в крайній убогості.
3. Переносно: той, хто принижено просить, вимагає або домагається чогось (користі, ласки, уваги тощо).
-
жебонітися
1. (розм.) Поводитися нерішуче, вагатися, виявляти небажання робити щось, зволікати.
2. (розм.) Соромитися, боятися, бути надто сором’язливим.
-
жебоніти
1. Говорити невиразно, нечітко, ковтаючи звуки або склади, часто через відсутність зубів, у похилому віці або через інші фізичні перешкоди; бурмотати.
2. (Переносно) Говорити щось нудно, одноманітно, без емоцій або сенсу; базікати.
-
жебоніння
Жебоніння — власна назва села в Україні, що входить до складу Білоцерківського району Київської області.