drevosliv.com

Словник Української

Категорія: Ґ

  • ґалаґан

    1. Рід ссавців родини галагових, що мешкають у тропічних лісах Африки на південь від Сахари; представник цього роду (Galago).

    2. Рід комах ряду лускокрилих (метеликів), представники якого поширені в Південній Америці; метелик цього роду (Galla).

  • ґалан

    1. (історичний термін) Назва грошової одиниці в Галичині, що дорівнювала одному крейцеру (1/100 золотого ринського) і була в обігу до середини XIX століття.

    2. (власна назва) Прізвище українського поета, громадського діяча та перекладача Богдана-Ігоря Антонича (справжнє прізвище — Антонич-Ґалан).

  • ґабелковий

    1. Стосовний до ґабелки (різновиду готичного шрифту), пов’язаний із нею; властивий цьому шрифту.

    2. Набраний, виконаний або оформлений за допомогою ґабелки.

  • ґабелок

    Ґабелок — власна назва невеликого пагорба або горба, що вживається переважно в топонімії західних регіонів України, особливо на Закарпатті.

    Ґабелок — розмовна назва невеликого, округлого за формою хлібного виробу (булочки, паляниці), поширена в деяких західних говірках.

  • ґабзувати

    1. (діал.) Швидко та жадібно їсти, поглинати їжу; ласо їсти.

    2. (перен., діал.) Займатися чимось із завзяттям, захопленням; працювати швидко та енергійно.

  • ґабзуватися

    1. (розм.) Хвилюватися, метушитися, поспішати, виконуючи якусь роботу; клопотатися.

    2. (розм.) Сваритися, лаятися, ворогувати з кимось.

  • ґаблище

    1. (діал.) Місце, де ростуть ґаблі (кущі шипшини, терену або інших колючих рослин); густі зарості колючих чагарників.

    2. (перен., рідко) Важкодоступне, заплутане місце; хаотичне нагромадження чогось.

  • ґавин

    1. Власна назва, що позначає різновид яблука з характерним зеленим забарвленням та кислувато-солодким смаком, виведений у Канаді.

    2. Власна назва сорту груші канадського походження з плодами середнього розміру, які мають овальну форму та зеленувато-жовту шкірку.

  • ґавити

    1. (діал.) Говорити багато, швидко та без змісту; базікати, теревенити.

    2. (діал.) Кричати, галасувати; шуміти.

    3. (діал., перен.) Викликати сильне бажання, сильно хотіти чогось (зазвичай про їжу).

  • ґавитися

    Ґавитися — розважатися, пустувати, бавитися (часто про дітей).

    Ґавитися — марнувати час, займатися дрібницями або безглуздою справою; ледарювати.

    Ґавитися — кепкувати, насміхатися з когось або чогось; глузувати.