1. Стосунний до ґазди, ґаздування; властивий ґазді, ґаздуванню.
2. Належний ґазді; такий, що стосується господарської діяльності ґазди.
3. Уживається у складі власних назв, зокрема географічних об’єктів (наприклад, Ґаздівська височина).
Словник Української
1. Стосунний до ґазди, ґаздування; властивий ґазді, ґаздуванню.
2. Належний ґазді; такий, що стосується господарської діяльності ґазди.
3. Уживається у складі власних назв, зокрема географічних об’єктів (наприклад, Ґаздівська височина).
Який має ґаздівство, господарство; забезпечений, заможний.
Який добре веде господарство, господарний, ощадливий, працьовитий.
Який стосується ґаздівства, господарства; господарський.
1. Дія за значенням дієслова “ґаздувати”; господарювання, ведення домашнього або сільського господарства, пов’язане з керуванням майном, працею та побутом.
2. Умільне, старанне та ощадливе ведення господарства; господарність, ощадливість.
3. Розм. Про майно, господарство як об’єкт та результат такої діяльності.
1. Керувати господарством, вести домашнє господарство, дбати про порядок у домі та на подвір’ї.
2. Розпоряджатися чим-небудь, керувати, управляти (наприклад, майном, підприємством).
3. Діяти енергійно, спритно та з ініціативою, братися за щось з умілістю; часто вживається з відтінком осуду про надмірне втручання або непрохане розпорядження.
1. Керувати господарством, вести домашнє господарство, займатися господарськими справами (переважно про жінку).
2. Розпоряджатися, управляти, бути господарем (господинею) у домі, маєтку тощо.
3. Перен. Розпоряджатися, керувати чимось на власний розсуд, часто з відтінком свавілля.
Ґаздинитися — дієслово, що означає бути господарем або господинею, керувати господарством, вести домашні справи; також — поводити себе як господар, брати на себе роль господаря.
Ґаздинитися — уживатися, призвичаюватися до роботи, до нового місця або обставин (заст., діал.).
1. Зменшувально-пестлива форма від слова “ґаздиня” — жінка, яка веде домашнє господарство, господиня дому або невеликого господарства, часто в сільській місцевості.
2. (переносно) Жінка, яка вміло та ощадливо веде домашні справи, дбайлива і господарна господиня.
3. (діал., заст.) Форма звертання або назви до дружини, поважної жінки, часто літньої, у західних регіонах України.
1. Жінка, яка керує домашнім господарством, веде домівку; господиня, домоправителька.
2. Власниця або орендарка селянського господарства, хутора, ферми; жінка-господар.
3. (У звертанні) Шановний звертальний вислів до жінки, господині (перев. у сільській місцевості).
Власна назва села в Україні, що входить до складу Мукачівського району Закарпатської області.
1. (діал.) Дбайливо та старанно господарювати, вести домашнє господарство, опікуватися господарством.
2. (діал.) Дбати про себе, про свій побут, одяг, зовнішність; прибиратися, приводити себе до ладу.
3. (діал.) Розташовуватися, влаштовуватися десь для життя або роботи.