1. (діал.) Говорити багато, швидко та без змісту; базікати, теревенити.
2. (діал.) Кричати, галасувати; шуміти.
3. (діал., перен.) Викликати сильне бажання, сильно хотіти чогось (зазвичай про їжу).
Словник Української
1. (діал.) Говорити багато, швидко та без змісту; базікати, теревенити.
2. (діал.) Кричати, галасувати; шуміти.
3. (діал., перен.) Викликати сильне бажання, сильно хотіти чогось (зазвичай про їжу).
Ґавитися — розважатися, пустувати, бавитися (часто про дітей).
Ґавитися — марнувати час, займатися дрібницями або безглуздою справою; ледарювати.
Ґавитися — кепкувати, насміхатися з когось або чогось; глузувати.
1. Прізвище українського поета, перекладача та громадського діяча XIX століття, автора збірки «Співомовки» — Григорія Гавриловича Гаволовського (1827–1896).
2. Назва села в Україні, що історично вживалася для позначення населеного пункту (нині — село Гаволове) у Волинській області, Ковельському районі.
1. (діал.) Непотрібна, непотрібна річ; дрібничка, дурниця, мотлох.
2. (діал., перен.) Незначна, неважлива людина; нікчема.
3. (діал., перен.) Непосадовець, недосвідчена або некомпетентна людина, яка тимчасово виконує обов’язки керівника чи фахівця.
1. (діал.) Дерев’яні колодки, які надівають на ноги в’язням або худобі, щоб обмежити рух; кайдани.
2. (перен., рідк.) Важкі, незручні черевики або постоли.
3. (перен., рідк.) Важка, незручна робота; тягар, обуза.
1. Рідкісне прізвище українського походження, що може мати прізвиськове або топонімічне коріння.
2. У місцевих говірках — народна назва деяких птахів родини воронових, зокрема галки (Coloeus monedula) або клушиці (Pyrrhocorax pyrrhocorax).
3. Заст. та діал. Великий глечик або банька для зберігання рідин, часто з вузькою шийкою та ручками.
1. Молода, незріла або маленька риба, зокрема лососевих порід; мальок, рибеня.
2. Розм. Про маленьку, недосвідчену, наївну людину (часто з відтінком зневаги або жарту).
1. Зменшувально-пестливе від слова “ґава” — молода, недосвідчена ворона, а також загальна назва пташенят воронячих.
2. Переносно — про малу, недосвідчену, наївну людину (часто дитину), яка легко потрапляє в халепу або стає об’єктом жартів.
1. (діал.) Маленька дитина, малюк, немовля; часто вживається з відтінком пестощів або жарту.
2. (перен., розм.) Про людину невеликого зросту або того, хто поводиться по-дитячому.
Балакати, розмовляти про щось несуттєве, пустувати, марно витрачати час на пусті розмови або жарти.