Категорія: Ґ

  • ґаруватися

    Ґаруватися — у гірничій справі: покриватися тонким шаром солі, оксидів або інших мінеральних відкладень (ґарою) на стінках виробок, обладнання тощо внаслідок випаровування мінералізованих вод або хімічних реакцій.

  • ґатунок

    1. Різновид, сорт, якість чогось, що визначається певними ознаками, властивостями або ступенем досконалості.

    2. У мовознавстві — граматична категорія іменника в деяких мовах (наприклад, у мовах банту), що класифікує предмети за їхніми ознаками (наприклад, за формою, розміром, живою/неживою природою).

    3. Заст. Стан, положення, звання в суспільстві; колись також — шляхетне походження.

  • ґауляйтер

    1. Найвищий партійний керівник у гау (адміністративно-територіальній одиниці) у нацистській Німеччині, який мав надзвичайно широкі повноваження на підвладній території.

    2. Нацистський окупаційний чиновник найвищого рангу, призначений для управління великою адміністративною територією (наприклад, генеральною округою) на окупованих під час Другої світової війни землях, зокрема в Україні.

    3. У переносному значенні — про свавільну, жорстоку та всевладну особу, яка керує певною територією чи установою авторитарними методами (використовується зневажливо).

  • ґвалтовний

    1. Який здійснюється з застосуванням фізичної сили, примусу; насильницький.

    2. Який відбувається різко, раптово, з великою силою або інтенсивністю; бурхливий, несамовитий.

    3. Який виражає сильне збудження, пристрасть; запальний, нестриманий.

  • ґвалтовно

    1. Насильницьким способом, з застосуванням фізичної сили або примусу.

    2. Дуже швидко, поспішно, із значною інтенсивністю або напруженістю.

    3. Гучно, галасливо, з криком або шумом.

  • ґвалтом

    1. (заст.) Назва села в Україні, що історично вживалася в одному з документів XVIII століття.

  • ґалій

    1. Хімічний елемент з атомним номером 31, м’який сріблясто-білий метал, що використовується в напівпровідниковій техніці та легованих сплавах (лат. Gallium, символ Ga).

    2. Застаріла назва північно-західних областей України — Галичини (Галицької землі), що вживалася в літературі та історичних документах.

  • ґаллізувати

    1. Надавати чомусь французького характеру, впроваджувати французькі звичаї, мову або культуру.

    2. Перетворювати слово, назву на французький лад, надавати його французької форми (особливо в мовознавстві).

  • ґалян

    1. (діал.) Густа, непрохідна чаща, хаща, зарості; важкопрохідне місце в лісі.

    2. (перен.) Щільна, безладне нагромадження чогось; купа, груда.

  • ґалярета

    1. Рідкісна власна назва, що може вживатися як топонім або антропонім, поширена переважно в західних регіонах України.

    2. У діалектах (зокрема, закарпатських) — назва певного виду бісеру, дрібних намистин або прикраси з них.