Категорія: Ґ

1. (геол., буд.) Природні або штучно оброблені мінеральні матеріали (піски, глини, суглинки, щебінь, гравій тощо), що використовуються у будівництві як основа споруд, для насипів, виготовлення будівельних сумішей або як сировина.

2. (загальніше) Сипкі, кам’янисті та інші матеріали, що становлять основу ґрунту або отримуються при його розробці.

1. Власна назва села в Україні, що розташоване в Івано-Франківській області, Калуському районі.

2. (рідко) Власна назва невеликої річки або струмка, що протікає через однойменне село.

1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Калуському районі.

2. (заст., діал.) Місце, де щось нагромаджено, купа, груда; насип, пагорб.

1. (діал.) Картоплина, бульба; одна картоплина.

2. (перен., розм.) Про товсту, незграбну людину (зазвичай жінку або дівчину).

1. Рідкісне прізвище українського походження, що зустрічається переважно на Західній Україні.

2. У місцевій топоніміці — неофіційна назва невеликих населених пунктів, урочищ або місцевостей, пов’язаних із носіями цього прізвища або з вирощуванням картоплі (ґрулів).

1. (діал.) Невеликий пагорб, горбок, підвищення на місцевості; ґрунька.

2. (діал.) Невелика купка, грудочка чогось сипкого (землі, піску тощо); грудка.

3. (діал., перен.) Людина кремезної, приземкуватої статури; кремезний, невисокий чоловік.

1. Рідкісна назва рослини з родини айстрових (Asteraceae), відомої як підбіл звичайний (Petasites hybridus) — багаторічна трав’яниста рослина з великими листям, що використовується в народній медицині.

2. Застаріла назва для різних видів рослин, що мають широкі прикореневі листки, які нагадують лопати або “ґрунти” (великі листи).

Ґрунтлак — спеціальна фарба або прозора рідина, яку наносять на поверхню перед основним фарбуванням для покращення зчеплення (адгезії) шару фарби з основою, вирівнювання пористості та захисту від корозії.

Ґрунтлак — у поліграфії: спеціальний покривний матеріал, що наноситься на папір або картон перед друком для поліпшення якості відтворення зображення.

Спеціалізований сільськогосподарський знаряддя або машина, призначена для обробки ґрунту з метою його розпушування, подрібнення та насичення повітрям (аерації) без обертання пласта, що покращує доступ води, поживних речовин і кисню до кореневої системи рослин.

Пристрій (механічний або ручний) для прокачування ґрунту, який проникає в дернину або верхній шар землі, утворюючи отвори для поліпшення дренажу, провітрювання та живлення коріння, що застосовується переважно в газонівництві та декоративному садівництві.

1. Штучний будівельний матеріал, що отримується шляхом ущільнення суміші ґрунту з в’яжучими речовинами (цементом, бітумом тощо), який використовується для влаштування основ дорожніх покриттів, фундаментів, гідротехнічних споруд.

2. Конструктивний елемент у вигляді монолітного шару з такого матеріалу, що є частиною інженерної споруди.