drevosliv.com

Словник Української

Категорія: Ґ

  • ґерґотіти

    1. Про гусей, качок та інших водоплавних птахів: видавати характерні різкі, галасливі звуки; гучно кричати.

    2. Перен., розм. Говорити голосно, багато і без змісту; базікати, теревенити.

  • ґерґотітися

    1. (про гусей) видавати характерні звуки, гучно й багато ґерґотати, перебуваючи у збудженому стані, часто перед зльотом або під час зграї.

    2. (переносно, розм., про людей) голосно, метушливо й безладно балакати, сперечатися або галасувати натовпом.

  • ґерда

    1. Власна назва річки в Україні, лівої притоки Дністра, що протікає Тернопільською та Хмельницькою областями.

    2. Власна назва села в Україні, розташованого в Тернопільській області, на річці Ґерда.

  • ґеркотітися

    1. (діал.) Від “ґеркотіти” — видавати різкі, гучні звуки, гуркотіти, гриміти (переважно про звуки природи: грім, дощ тощо).

    2. (перен., діал.) Гучно, багато і швидко говорити, балакати, патякати.

  • ґеркотня

    1. (діал.) Гаркавий, хрипкий звук, що виникає при кашлі або розмові; хрипіння, гарчання.

    2. (перен., діал.) Невиразна, незрозуміла або бурклива мова; бурмотання.

  • ґерлиґа

    Ґерлиґа — власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Яремчанській міській громаді.

  • ґерлиґуватий

    Власна назва, що походить від прізвища німецького лікаря Йозефа Ґерліґа (Joseph Gerligh), який у 1820-х роках описав особливу форму ревматизму; уживається у стійкому словосполученні “ґерлиґувата хвороба” як історичний медичний термін для позначення деформуючого артриту хребта (анкілозуючого спондилоартриту).

  • ґерман

    1. Застаріла назва німця, представника германських народів.

    2. (іст.) Назва середньовічного західноєвропейського лицаря-лицаря (перев. німецького), який брав участь у хрестових походах або колонізації слов’янських земель.

    3. (перен., рідк.) Чужинець, іноземець (зазвичай з негативним відтінком).

  • ґердан

    1. Традиційне українське намисто, зазвичай з коралів, нанизаних на нитку у вигляді кільця, яке носять на шиї в кілька рядів; часто є частиною національного жіночого костюма, особливо на Гуцульщині.

    2. Назва схожого за формою та призначенням намиста в інших слов’янських народів (наприклад, молдовський, румунський ґердан).

    3. Переносно: важкий, гнітючий тягар, обов’язок або почуття, що тисне на людину (застосовується переважно в художній літературі).

  • ґерданець

    1. Назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, у складі Калуського району.

    2. (заст.) Назва села в Україні, яке існувало на території сучасної Львівської області; згадується в історичних документах.