Словник Української
1. Прикметник до слова “ґвинт”; властивий ґвинту, призначений для нього.
2. Який має форму або виконує обертальний рух, подібний до руху ґвинта; спіральний, гвинтоподібний.
3. У складі технічних термінів: що діє або приводиться в рух за допомогою ґвинта (наприклад, ґвинтовий насос, ґвинтова передача).
Літальний апарат важчий за повітря, у якого підйомна сила створюється одним або декількома несучими гвинтами, що обертаються навколо вертикальної осі; вертоліт.
Який стосується ґвинтокрила, властивий йому.
Який має рушій у вигляді несного ґвинта (повітряного гвинта), призначений для вертикального зльоту та посадки (про літальний апарат).
1. Вкручувати, закріплювати або з’єднувати за допомогою ґвинта чи ґвинтової нарізі.
2. Обертати щось навколо осі, закручувати, вкручувати (наприклад, ґвинт, болт, цвях-шуруп).
3. Перен., розм. Робити щось дуже повільно, зволікати, тягти час; крутити, морочити голову.
1. Обертатися навколо власної осі, рухатися по спіралі, як ґвинт.
2. Перен. Крутитися, вертітися, метушитися навколо чогось або когось.
3. Розм. Повільно, з труднощами підійматися вгору, витися (наприклад, стежкою вгору).
1. (геол.) Верхній структурний поверх складчастих гірських споруд, що характеризується відносною автономністю та специфічними формами дислокацій.
2. (заст., діал.) Високий, піднесений берег річки або моря, круча; обрив.
1. (діал.) Те саме, що ґеґання — невиразна, незрозуміла розмова, белькотіння, лемент.
2. (діал.) Про людину, яка багато і невиразно говорить; базікало, теревеня.
3. (діал., рідк.) Про невелику, незначну річ, дрібничку; дурниця.
Відтворювати звуки, характерні для гусей (гучне, різке гакання).
Перенісне значення: говорити голосно, різко або беззмістовно, нагадуючи гакання гусей.
Ґарадичі — історична назва села в Україні, що нині входить до складу міста Львова (з 1988 року), колишнє передмістя; розташоване на північ від центральної частини міста, у Шевченківському районі.
Ґарадичі — історична місцевість у місті Львові, що сформувалася навколо однойменного села; відома з письмових джерел з XIV століття.
Ґаргулья — архітектурний елемент у вигляді фантастичної, гротескної істоти (химери), що виконує функцію водостічної труби на карнизах середньовічних соборів, переважно готичних.
Ґаргулья — будь-яке скульптурне зображення гротескної, міфічної або фантастичної істоти в архітектурі, яке може не виконувати технічної функції водостоку, а мати лише декоративне або символічне значення.
Ґаргулья — у переносному значенні: потворна, карикатурна людина з рисами, що нагадують такі скульптурні зображення.