Словник Української
1. Агротехнічний прийом обробітку ґрунту, що полягає в механічному розпушуванні (розрихленні) верхнього шару землі без обертання пласта, з метою поліпшення його повітряного, водного та теплового режимів, знищення бур’янів і полегшення подальших робіт.
2. Процес здійснення такого прийому; розпушування ґрунту.
Сільськогосподарське знаряддя або машина для розпушування верхнього шару ґрунту без його обертання, що застосовується для руйнування ґрунтової скоринки, боротьби з бур’янами та поліпшення аерації.
Пристрій або робочий орган сільськогосподарської машини (наприклад, культиватора), що безпосередньо виконує операцію розпушування ґрунту.
Спеціалізована сільськогосподарська машина або знаряддя, призначене для глибокого розпушування ґрунту без обертання пласта, що поліпшує його структуру, водопроникність та аерацію.
Назва технологічного процесу або агротехнічного прийому глибокого розпушування ґрунту з метою збільшення родючого шару.
1. Який стосується покриття ґрунту рослинністю, мульчою або іншими матеріалами для захисту та поліпшення його властивостей.
2. Який служить для покриття поверхні ґрунту (про рослини, матеріали).
1. Призначений для приймання, зберігання або обробки ґрунту, що виймається (наприклад, при земляних роботах).
2. Таке, що стосується місця (майданчика, кар’єру тощо), куди відвозять або скидають вибраний ґрунт.
Ґрунтопровід — спеціалізована підземна інженерна споруда у вигляді трубопроводу, призначена для транспортування ґрунту, пульпи або інших сипучих матеріалів, що видобуваються або переміщуються під час гірничих, будівельних або гідромеханізованих робіт.
Ґрунтопровід — технічна система труб, засобів перекачування та контролю, що забезпечує гідравлічне або пневматичне переміщення розробленого ґрунту на значні відстані, наприклад, при намиві територій, будівництві гідротехнічних споруд або проходці тунелів.
Спеціальний пристрій або механізм, призначений для розвантаження сипучих матеріалів (наприклад, ґрунту, піску, щебеню) з кузова самоскида або іншого транспортного засобу.
Ґрунтостомлення — процес руйнування ґрунту під дією механічних навантажень (наприклад, ходьби, проїзду техніки), що призводить до втрати його пористої структури, ущільнення та погіршення водно-повітряного режиму.
Ґрунтостомлення — негативне явище в ґрунтознавстві та сільському господарстві, що характеризується деградацією фізичних властивостей ґрунтового покриву, зменшенням його родючості та екологічної функції.
1. (геол., ґрунтознав.) Такий, що створює, утворює ґрунт; що сприяє формуванню ґрунту (про породи, процеси, організми тощо).
2. (перен.) Такий, що створює основу, фундамент для чогось; основотворчий, основоположний.
1. (геол.) Який утворюється внаслідок уступу (відступу) берегової лінії, просування моря на суходіл або відступу льодовика; характерний для такого процесу (про осадові породи, геологічні утворення).
2. (геол.) Пов’язаний із тектонічним опусканням земної кори, що призводить до накопичення потужних товщ осадових порід.