Категорія: Г

Глохідій — у ботаніці: видозмінене листя у деяких рослин родини кактусових, що має вигляд дрібних лусочок або щетинок, з яких ростуть колючки.

Глохідин — синтетичний гербіцид спрямованої дії, що використовується для боротьби з однорічними та деякими багаторічними дводольними бур’янами у посівах злакових культур, кукурудзи та льону.

Глохідин — торгова марка (назва) пестициду на основі діючої речовини 2,4-Д.

Глотохронологія — метод у порівняльно-історичному мовознавстві, що використовує статистичний аналіз базового словникового запасу для приблизного визначення часу розходження споріднених мов або діалектів.

Глотологія — наука про мову, що вивчає її природу, функції, структуру та історичний розвиток; синонімічний термін для мовознавства чи лінгвістики.

Фахівець з глотології — науки, що вивчає мову як суспільне явище, її соціальні функції, взаємодію з культурою та суспільством, а також мовну політику.

Глотодидактика — розділ мовознавства, що вивчає теорію та практику навчання іноземним мовам, зокрема методи, принципи та технології формування мовних умінь і навичок.

1. Метод дослідження функцій гортані, що полягає у графічній реєстрації її рухів під час фонації або дихання за допомогою спеціального приладу — глотографа.

2. Розділ фізіології та медичної діагностики, що вивчає та застосовує цей метод для оцінки стану гортані та голосового апарату.

1. Прилад для реєстрації коливань голосових зв’язок під час фонації, що використовується в експериментальній фонетиці та логопедії.

2. Застаріла назва пристрою для запису ковтання або рухів гортані.

Глотогонія — розділ мовознавства, що вивчає походження мови, її виникнення та ранні етапи розвитку.

Глотогонія — власна назва гіпотетичної прамови, від якої, за однією з теорій, походять усі мови світу.