Словник Української Мови
1. Процес створення, заснування та забезпечення майнової основи (фонду, капіталу) для діяльності установи, організації, навчального закладу тощо, зокрема шляхом виділення коштів, земель або іншого майна.
2. У будівництві та архітектурі — спорудження фундаменту, основи будівлі або споруди; фундаментні роботи.
1. Культурна форма ліщини звичайної (Corylus avellana), кущ або невелике дерево родини березових, що вирощується для отримання плідів — горіхів.
2. Плід (горіх) цієї рослини, що має округлу або видовжену форму, міцну гладку шкаралупу та смачне ядро, яке вживають у їжу сирим або обсмаженим, а також широко використовують у кондитерській промисловості.
1. Плід лісового горіха (Corylus avellana) — округлий або овальний горіх з твердою дерев’янистою шкаралупою та їстівним ядром, що використовується в харчуванні.
2. Культурна форма або сорт лісового горіха з великими плодами, що широко вирощується в промислових масштабах.
3. Розмовна назва для солодких кондитерських виробів (наприклад, цукерок), в яких використовуються подрібнені або цілі ядра фундука як основна начинка або добавка.
1. Прикметник до іменника “фуганок“: призначений для фугування, стругання фуганком або пов’язаний з ним.
2. Такий, що виготовлений, оброблений або відфугований за допомогою фуганка (про деревину, деталі).
3. У складі технічних термінів: що стосується верстата для фугування (наприклад, фуганковий верстат).
1. Спеціальний стругальний інструмент для чистового оброблення деревини, який має довший корпус і подвійний ніж порівняно з рубанком, що дозволяє вирівнювати плоскі поверхні та робити їх гладкими.
2. Ручний або електромеханічний верстат у деревообробці для точного спрямлення та з’єднання (фугування) кромок деталей перед склеюванням.
Фугао — власна назва китайського міста, розташованого в провінції Цзянсу, адміністративного центру міського округу Янчжоу.
1. Різновид артилерійського снаряда або авіаційної бомби, призначеного для ураження цілей потужним бризантним (розривним) діянням; фугасний снаряд.
2. Потужний вибуховий заряд, зазвичай закладений у ґрунт або під воду для руйнування фортифікаційних споруд, мостів, кораблів тощо.
3. У розмовній мові — сильний вибух, гуркіт від такого вибуху.
1. Розмовна назва протипіхотної міни або саморобного вибухового пристрою, що спрацьовує від натискання, підриву або натягу, широко використовувана під час бойових дій.
2. (заст.) Ударний снаряд артилерійської міни або снаряда, призначений для ураження живої сили противника осколками.