drevosliv.com

Словник Української

Категорія: Е

  • ефекторний

    1. (у фізіології) Пов’язаний з ефектором, тобто виконавчим органом, що здійснює відповідь організму на подразнення (наприклад, м’яз або залоза); що здійснює ефекторну, тобто рухову або секреторну, функцію.

    2. (у біохімії та молекулярній біології) Стосунний до ефекторної молекули (ефектора), тобто речовини, яка, зв’язуючись з білком (наприклад, ферментом або рецептором), змінює його активність.

    3. (у імунології) Стосунний до ефекторних клітин або ефекторних механізмів, тобто безпосередньо задіяних у виконанні імунної відповіді (наприклад, цитотоксичні T-лімфоцити, плазматичні клітини).

  • ефектор

    1. (у фізіології) нервове закінчення, що передає імпульси від центральної нервової системи до виконавчих органів (м’язів, залоз).

    2. (у біохімії та молекулярній біології) невелика молекула (наприклад, білок, гормон), що, зв’язуючись з ферментом або рецептором, змінює (підсилює або пригнічує) його активність.

    3. (у кібернетиці та робототехніці) виконавчий пристрій або механізм робота, що безпосередньо здійснює дії на об’єкт керування (наприклад, маніпулятор, двигун).

  • ефектність

    1. Властивість того, що є ефектним; здатність справляти сильне враження, привертати увагу своєю яскравістю, виразністю, незвичайністю.

    2. Те саме, що ефект (у 1-му значенні); результат, дія, вплив, що справляє сильне враження.

  • ефектно

    1. Так, що справляє сильне враження, привертає увагу своєю яскравістю, незвичайністю або виразністю; вражаюче, видовищно.

    2. Так, що досягає бажаного результату, справляє потрібний вплив; дієво, результативно.

  • ефектний

    1. Який справляє сильне враження своєю зовнішністю, виглядом; вражаючий, показний.

    2. Призначений для створення певного враження, ефекту; розрахований на зовнішній успіх.

  • ефективізм

    1. Філософсько-етична концепція, що виходить з принципу максимальної корисності (утилітаризму) і вважає морально правильним та обов’язковим діяти таким чином, щоб забезпечити найбільшу загальну добробутну наслідків для всіх істот, здатних відчувати страждання чи задоволення.

    2. Суспільно-політичний рух та система поглядів, що пропагують використання наукових даних та раціонального аналізу для вирішення глобальних проблем і максимального збільшення добробуту всього живого, зокрема через ефективну благодійність (ефективний альтруїзм) та обґрунтовані політичні рішення.

  • ефективність

    1. Властивість або стан того, що є ефективним; здатність давати бажаний результат, продуктивність, дієвість.

    2. (У техніці, економіці) Корисний результат, корисна віддача процесу, системи чи пристрою, що зазвичай вимірюється співвідношенням отриманих результатів до витрачених ресурсів.

    3. (У менеджменті) Ступінь досягнення поставлених цілей, відповідність результатів діяльності очікуваним критеріям.

  • ефективно

    1. Так, що дає бажаний результат, досягає поставленої мети; результативно, дієво.

    2. Так, що виявляє високу продуктивність, має велику віддачу при певних витратах; оптимально.

  • ефективний

    1. Такий, що дає бажаний результат, дієвий, результативний.

    2. (У фізиці, техніці) Характеризується коефіцієнтом корисної дії, що показує відношення корисно витраченої енергії до загальної кількості спожитої енергії.

    3. (У економіці, управлінні) Такий, що забезпечує досягнення мети з оптимальними витратами ресурсів (часу, коштів, зусиль).

  • ефект

    1. Результат, наслідок дії чи впливу чогось; дія, що спричиняє певний результат.

    2. Враження, яке щось справляє на когось; вплив, що викликає емоційну або психологічну реакцію.

    3. (У техніці, мистецтві, науці) Спеціальний прийом, засіб або явище, що створює певне бажане відчуття, ілюзію або враження (наприклад, звуковий, світловий, візуальний ефект).

    4. (У фізиці та техніці) Конкретне фізичне явище (наприклад, фотоелектричний ефект, ефект Доплера).

    5. (Розмовне) Яскравий, помітний результат, що має успіх і справляє сильне враження.