Категорія: Е

  • еялет

    1. Адміністративно-територіальна одиниця в Османській імперії, що відповідала провінції або пашалику; утворювалася на чолі з бейлербеєм (пашею), який мав значну військову та цивільну владу.

    2. У переносному значенні — велика територія або володіння, що перебуває під єдиним управлінням (зазвичай іронічно або книжне).

  • еякуляція

    Еякуляція — викид насіннєвої рідини (сперми) з чоловічого статевого члена під час оргазму або інших форм сексуальної активності.

    Еякуляція — миттєвий викид рідини (наприклад, секрету) з будь-якого вузького каналу або порожнини тіла внаслідок різкого скорочення навколишніх м’язів.

  • еякулят

    Еякулят — рідка сперма, що виділяється з сечовипускального каналу чоловіка під час оргазму (еякуляції).

  • еякулюватися

    1. (у фізіології) виділяти еякулят, сім’яну рідину, під час статевого акту або мастурбації, досягаючи оргазму (про чоловіка або самця тварини).

    2. (переносно, розм.) різко та швидко викидати, вивергати з себе щось (наприклад, струмінь води, лаву, слова).

  • еякулювати

    Еякулювати — виділяти сім’яну рідину (сперму) з чоловічого статевого члена під час оргазму або в інших випадках.

  • ея

    1. (Ея) — застаріла форма займенника “вона” в родовому відмінку однини, що вживалася в українській мові до початку XX століття (наприклад, “книга ея” замість сучасного “її книга” або “книга її”).

    2. (ЕЯ) — абревіатура, що може розшифровуватися як “Європейське юнацтво Албанії” (алб. Rinia Europiane Shqiptare), молодіжна організація.

  • ешиніт

    1. (мінералогія) Рідкісний мінерал класу оксидів, титано-ніобат кальцію, цезію та рідкісноземельних елементів, що кристалізується в орторомбічній системі; зустрічається в гранітних пегматитах.

    2. (історична географія) Застаріла назва міста Чернівці в Україні, що вживалася в румунських джерелах (рум. Eşinăt).

  • ешельний

    1. Стосовний до ешелону, пов’язаний з ним; призначений для перевезення ешелоном.

    2. У військовій справі: такий, що здійснює переміщення чи перевезення колоною (ешелоном) у певному порядку.

  • ешелонуватися

    1. Розташовуватися, розміщуватися ешелонами (у військовій справі — групами військ на певній відстані одна від одної; також про транспорт — групами, партіями за певним порядком).

    2. Перен. Бути розподіленим, поділеним на рівні, щаблі, категорії за певною ознакою.

  • ешелонувати

    1. Розташовувати, розміщувати або переміщувати військові частини, техніку, особовий склад у ешелонах (у колонах, на певній відстані один від одного) для організованого руху чи розгортання.

    2. Перенісне значення: планувати, організовувати або здійснювати щось поетапно, послідовно, розподіляючи за чергою або за пріоритетами.