Категорія: Д

  • дірчастий

    1. Який має дірки, пори або отвори; повний дірок.

    2. У ботаніці: такий, що має численні отвори або пори (наприклад, про тканини рослин або про плоди).

  • дірчавітися

    дірчавітися — діал. (дієслово, зворотне) ставати дірчавим, покриватися дірками, отворами; перетворюватися на щось дірчасте.

  • дірчавіти

    1. Ставати дірчастим, покриватися дірками, отворами.

    2. Розм. Втрачати зуби, ставати беззубим.

  • дірчавий

    Який має дірки, пошарпаний, подертий, з отворами.

    Який має пори, нерівну поверхню з заглибленнями (про матеріали, структури тощо).

    Переносно: неповний, з пропусками, неякісний (про інформацію, знання, роботу).

  • діруватий

    1. Який має багато дірок, пористий, повний дірок.

    2. Переносно: такий, що має прогалини, недоліки, непослідовний (про міркування, виклад тощо).

  • діросвердлильний

    Прикметник, що стосується технології, процесу або обладнання для свердління отворів (дірок), зокрема у металевих деталях.

  • дірорізний

    1. Стосовний до діроріза, призначений для виготовлення дірок (у папері, картоні тощо).

    2. Стосовний до діроріза, властивий йому.

  • діропробивний

    1. Призначений для пробивання дірок, отворів у чомусь.

    2. У військовій термінології — здатний пробивати, долати інженерні загородження, укріплення, створюючи проходи (про машини, снаряди тощо).

  • діродовбальний

    Власна назва, що походить від прізвища Діродовбальний та вживається для позначення об’єктів, які безпосередньо пов’язані з цією особою або її діяльністю.

  • діродавильний

    Який стосується діродавлення — процесу видавлювання отворів у металевих листах або інших матеріалах за допомогою спеціального преса.