Категорія: Д

  • діставати

    1. Дістати щось, отримати доступ до чогось, часто з певними зусиллями або після пошуку.

    2. Діставати когось, набридати комусь своїми діями, словами, постійною присутністю; дратувати, надокучати.

    3. (розм.) Починати робити щось (зазвичай з частинкою «ся» — діставатися), приступати до чогось, часто із відтінком небажання або іронії.

    4. (заст.) Виймати, витягувати звідкись, діставати зі сховища.

  • дістав-таки

    1. (розмовне, експресивне) Вживається для вираження сильного роздратування, досади чи зневаги через чиїсь нав’язливі, набридливі дії або поведінку, що тривалий час засмучувала спокій; аналогічне за значенням до “докучив”, “набрид”, “достобіса”, “доїхав”.

    2. (розмовне, експресивне) Виражає факт досягнення мети, здійснення задуманого, часто незважаючи на труднощі або перепони; близьке за значенням до “таки дістав”, “добув”, “отримав”.

  • дірявітися

    дірявітися — ставати дірявим, отримувати діри, пошкоджуватися з утворенням отворів (про тканину, матеріал тощо).

  • дірявіти

    1. Ставати дірявим, покриватися дірами або отворами через зношування, пошкодження чи розкладання матеріалу.

    2. Переносно: втрачати цілісність, міцність, ставати неспроможним виконувати свої функції (про систему, організацію тощо).

  • дірявитися

    дірявитися — ставати дірявим, отримувати діри; пошкоджуватися, руйнуватися з утворенням отворів.

  • дірявити

    1. Робити діри в чомусь, пробивати, прорізати отвори.

    2. Перен. Послаблювати, робити неповноцінним, зменшувати цінність чогось (наприклад, аргументацію, систему захисту).

  • дірявий

    1. Такий, що має одну або кілька дірок; прорваний, пошарпаний, зі щілинами.

    2. Переносно: такий, що має багато недоліків, прогалин; недосконалий, неякісний.

  • дірчато-щілинний

    1. Який має одночасно дірки та щілини; що поєднує дірчасту та щілинну структуру.

    2. У геології та ґрунтознавстві — такий, що має пори як округлої (дірчастої), так і видовженої (щілинної) форми; що стосується тріщинувато-пористого середовища.

  • дірчатий

    1. Такий, що має дірки, пористий; пронизаний отворами.

    2. У ботаніці: має численні отвори, продирки (наприклад, про тканини рослин або про насіння).

  • дірчасто-щілинний

    1. (у геології) Структура вулканічної гірської породи, що характеризується наявністю одночасно округлих або овальних пор (дірок) та видовжених, вузьких пустот (щілин), утворених при виході газів під час застигання лави.