Словник Української
1. (у лінгвістиці) такий, що служить для розрізнення звуків, букв або знаків; розрізнювальний.
2. (про знак) додатковий до основного знака (букви), що змінює його звучання або розрізнює його від іншого подібного знака (наприклад, крапки над «ї», апостроф, гак, дужки).
Утворювати діазогрупу (-N₂⁺) в органічній сполуці, зазвичай в ароматичних амінах, в результаті реакції з нітритною кислотою або її солями (нітритами) у кислотному середовищі.
1. (у хімії) Піддавати дії азотистої кислоти або її солей для отримання діазосполук, наприклад, перетворювати первинні ароматичні аміни на діазосполуки.
2. (у технології, зокрема текстильній) Обробляти тканину, волокно тощо діазосполуками з метою фарбування або друку.
1. (у хімії) стосовний до діазотипії — методу копіювання технічної документації, заснованого на світлочутливості діазосполук, які під дією світла розкладаються, а в темряві утворюють барвник при контакті з проявником.
2. (у техніці) властивий або призначений для діазотипії (наприклад, про діазотипний папір, діазотипну машину).
Хімічний термін, що позначає сполуку, яка містить діазогрупу (-N₂⁺) та етиловий ефір оцтової кислоти (етоксикарбонільну групу -COOC₂H₅).
1. (хім.) Пов’язаний з діазооцтовою кислотою, що стосується її або її похідних; властивий діазооцтовій кислоті.
1. (хімія) Який стосується діазонію, утворений з діазонію або містить його; властивий діазонію (про сполуки, групи, реакції тощо).
2. (текстильна промисловість) Який отримано за допомогою діазонієвих сполук; стосується методу фарбування або друку на тканині з використанням цих сполук.
1. (хім.) Пов’язаний з діазо-нітрозамінами, що стосується діазо-нітрозамінів — класу органічних сполук, які містять одночасно діазо- (-N=N-) та нітрозамінну (-N(NO)-) функціональні групи.
1. (хім.) Пов’язаний з діазоамінами — сполуками, що утворюються при взаємодії діазосполук з амінами.
1. (у зоології) такий, що здійснює регулярні міграції між прісними та морськими водоймами на різних стадіях життєвого циклу (наприклад, прохідні види риб).
2. (у гідрології) стосовний до діадроми — лінії, що з’єднує найнижчі точки русла річки або дна озера.