Категорія: Д

1. Стосовний до діалектографії, пов’язаний із нею; властивий діалектографії.

2. Призначений для дослідження, опису чи фіксації діалектів (територіальних говірок).

1. Стосуючися діалекту, властивий діалекту; місцевий, територіальний (про мовні явища).

2. Складений із діалектних елементів, що існує у діалекті.

1. Пов’язаний з діалектичною логікою — розділом філософії, що вивчає закони та форми розвитку мислення в їхній суперечливій внутрішній єдності, відповідно до принципів діалектики.

2. Характерний для мислення, що поєднує діалектичний метод (аналіз явищ у їхньому розвитку, взаємозв’язку та боротьбі протилежностей) з формально-логічними законами (наприклад, закон тотожності, закон суперечності).

1. Стосунковий до діалектики як методу пізнання та розвитку явищ через вивчення внутрішніх протиріч; заснований на законах діалектики.

2. Стосунковий до діалектики як вміння вести суперечку, полеміку; полемічний, суперечливий.

3. Стосунковий до діалекту, властивий діалекту; місцевий, говірковий.

1. Пов’язаний з діалектико-історичним методом, який розглядає явища в їхньому розвитку та взаємозв’язку через призму історичного процесу, що підпорядковується законам діалектики.

2. Характерний для наукового підходу, що ґрунтується на поєднанні діалектичного та історичного принципів аналізу (наприклад, про метод у літературознавстві, мовознавстві, мистецтвознавстві).

1. Пов’язаний з діалектичним ідеалізмом — філософським напрямом, що розглядає розвиток духу, ідеї або свідомості як первинну реальність, що підпорядковується законам діалектики (на противагу діалектичному матеріалізму).

2. Характерний для філософських систем, що поєднують принципи діалектики (всебічного розгляду явищ у їхньому розвитку та взаємозв’язках) з ідеалістичним світоглядом, який визнає першопричиною світу духовне, ідеальне начало.