Категорія: Д

1. (у фонетиці) Пов’язаний з діафонією — варіюванням звуків мови, що не впливає на зміну значення слова.

2. (у музикознавстві) Пов’язаний з діафонією — типом багатоголосся, при якому голоси рухаються в унісоні або паралельними інтервалами.

1. Прозорий, просвічувальний, що пропускає світло (переважно про тканини, матеріали).

2. Переносно: дуже тонкий, ніжний, ефірний, майже невловимий.

1. (мед.) Стосовний до діафаноскопії — методу дослідження порожнистих органів або тіл шляхом їх просвічування потужним джерелом світла.

2. (тех.) Прозорий або напівпрозорий, що пропускає світло таким чином, що за ним можна розрізнити обриси предметів.

1. (геол.) Пов’язаний з діатрипою — трубкою або воронкоподібним геологічним утворенням, викликаним вибуховим виверженням газів; властивий діатрипі.

2. (геол.) Маючий форму діатрипи; схожий на неї.

1. (у музиці) Пов’язаний з діатонікою, що їй властивий; побудований на основі діатонічного звукоряду, що складається з семи ступенів у межах октави без альтерацій (хроматизмів).

2. (перен., рідко) Послідовний, поступовий, що розвивається без різких стрибків або відхилень.

1. Стосовний до діатомей, властивий їм; призначений для них.

2. Складений з діатомей або з їхніх решток (про осадові гірські породи, ґрунти тощо).

1. (у фізиці) такий, що вільно пропускає теплове випромінювання; прозорий для теплових променів.

2. (у медицині) пов’язаний з діатермією — методом глибокого прогрівання тканин високочастотним електричним струмом; призначений для такого прогрівання.

Діатезий — власна назва, що позначає одну з планет у вигаданому всесвіті науково-фантастичного твору (наприклад, у циклі «Дюна» Френка Герберта).

1. (мед.) Пов’язаний з діастолою, тобто фазою розслаблення м’яза серця (шлуночків) між його скороченнями, коли вони наповнюються кров’ю; що стосується цієї фази.

2. (про тиск) Нижній показник артеріального тиску, що фіксується в момент діастоли, коли серце розслаблене.