Словник Української
1. Дія за значенням дієслова “дарувати”; передача чогось у власність, надання комусь чогось безкоштовно, як подарунок.
2. (перен.) Наділення когось, чогось певними якостями, здібностями, талантами від природи або вищих сил.
3. (заст., юр.) Безоплатне надання, передача майна, прав або інших благ однією особою (дарувальником) іншій особі (одаряємому), що оформляється договором дарування.
Жінка, яка робить дар, передає комусь щось у власність безоплатно.
У нотаріальній практиці та цивільному праві — жінка, яка укладає договір дарування на передачу майна іншій особі (одаряемому).
Особа, яка передає комусь майно, права або інші матеріальні чи нематеріальні цінності у власність безоплатно, на підставі договору дарування.
У ширшому, неюридичному значенні — той, хто робить подарунок, дарує щось іншій особі.
1. Спортивна гра, у якій учасники метають спеціальні стріли (дротики) у круглу мішень, розділену на сектори з різною кількістю очок.
2. Організований вид спорту, що включає змагання з метання дротиків у ціль за чітко встановленими правилами.
1. У філософії та релігії Індії — система поглядів, школа, напрям мислення або вчення, що має власну методологію та інтерпретацію священних текстів.
2. У ширшому сенсі — світогляд, філософська концепція або спосіб бачення реальності.
3. В індуїзмі — акт благоговійного споглядання божества, святого місця або шанованої особи, що розглядається як форма зв’язку з божественним та отримання благословення.
1. Фізіотерапевтична процедура, при якій на ділянки тіла або точки акупунктури впливають змінним імпульсним струмом високої напруги та частоти за допомогою спеціального апарата (дарсонваля); застосовується з лікувальною та косметичною метою.
2. (У косметології) Спосіб неінвазивного впливу на шкіру та підшкірні шари з метою покращення мікроциркуляції крові, тонізації, лікування акне, зменшення випадіння волосся тощо.
Дарохранильниця — у християнській церкві: священний посуд, зазвичай у вигляді невеликої скриньки або храму, призначений для зберігання запасних Святих Дарів (освячених хлібів — Тіла Христового).
Дарохранильниця — архітектурна споруда у вигляді невеликого настінного або пристінного шафки, інколи у формі мініатюрного храму, де зберігається цей посуд із Дарами; дарохранилище, ківорій.
Дарохоронильниця — спеціальна шафа або скринька у вівтарі католицького костелу, призначена для зберігання освячених гостій (даро́в).
Дароносиця — переносна скринька або невеликий ковчежець, у якому зберігаються Святі Дари (освячені хліб та вино) для причастя хворих або немічних людей поза храмом.
Дароносиця — у православній та католицькій традиціях, особливий церковний посуд, зазвичай у формі невеликої каплиці або храму з хрестом, призначений для зберігання та перенесення запасних Святих Даров.
1. (заст.) Те саме, що дарунок; предмет, який дарують, подарунок.
2. (перен.) Здібність, талант, обдарованість, які дано від природи.