1. (про людину) Такий, що досяг певного віку, зрілості; дорослий, підрослий.
2. (переносно) Досвідчений, обізнаний у чомусь; що набув майстерності або глибоких знань у певній справі.
Категорія: Д
-
дійтися
1. (розм.) Статися, трапитися, відбутися (переважно про щось небажане або несподіване).
2. (заст.) Дістатися, бути відданим, перейти у володіння.
3. (діал.) Дістатися, бути отриманим (про результат, наслідок).
-
дійти
1. Дійти — дістатися якогось місця, прибути кудись пішки або в результаті руху; досягти чогось.
2. Дійти — досягти певного стану, рівня або результату; стати здатним щось зрозуміти або усвідомити.
3. Дійти (розм.) — дістатися комусь у значенні бути відібраним, конфіскованим або отриманим у результаті розподілу.
4. Дійти (про продукти, матеріали) — закінчитися, витратитися повністю.
5. Дійти (до когось) — бути почутим або зрозумілим кимсь; донестися (про звук, чутку, інформацію).
-
дійснозначний
1. (Математика) Про функцію: така, що набуває лише дійсних (реальних) значень, тобто значеннями якої є дійсні числа.
2. (Математика) Про змінну або величину: така, що може набувати лише дійсних (реальних) значень.
-
дійсно
1. Справді, насправді, у дійсності, невигадано; виражає підтвердження факту або істинності чогось.
2. Уживається для посилення, підкреслення сказаного, надання йому більшої переконливості.
3. Виражає згоду з думкою співрозмовника, підтвердження його слів; так, авжеж, справді.
-
дійсний
1. Такий, що існує насправді, не уявний; реальний, справжній.
2. Такий, що має силу, чинний, діючий (про закони, документи, угоди тощо).
3. (У математиці) Який належить до множини дійсних чисел; не уявний.
4. (У граматиці) Який виражає реальну дію або стан (про спосіб дієслова).
-
дійсне
1. Те, що існує об’єктивно, реально, не є вигаданим або уявним (часто у філософському та науковому контексті).
2. У математиці: число, яке може бути представлене на числовій прямій; число з множини дійсних чисел, що включає раціональні та ірраціональні числа.
-
дійовий
1. Який має силу, чинність, діє, є ефективним (про закони, документи, ліки тощо).
2. Який справляє сильний вплив, викликає глибокі переживання (про твір мистецтва, образ тощо).
3. Який бере активну участь у чомусь, є діючою особою.
4. Призначений для дії, роботи, функціонування (про механізм, частину машини тощо).
5. У граматиці: той, що виражає дію (про дієслово, дієприкметник).
-
дійнятися
1. (рідко) Піднятися, здійнятися (про пил, дим, вітер тощо).
2. (діал.) Статися, трапитися, відбутися.
-
дійняти
1. (діал., заст.) Підняти, припідняти, підвести щось або когось.
2. (діал., заст.) Почати, розпочати якусь дію, справу; здійняти.
3. (діал., заст.) Викликати, спричинити (звук, шум, галас тощо); здійняти.