1. Дія за значенням дієслова “бабахкати” — випускання повітря з рота з характерним звуком, що нагадує “бабах”, часто як вираз зневаги, глузування або незадоволення.
2. Переносно — пусті, несуттєві розмови, базікання, яким не надається значення.
Словник Української
1. Дія за значенням дієслова “бабахкати” — випускання повітря з рота з характерним звуком, що нагадує “бабах”, часто як вираз зневаги, глузування або незадоволення.
2. Переносно — пусті, несуттєві розмови, базікання, яким не надається значення.
1. Власна назва села в Україні, розташованого в Одеській області, Білгород-Дністровському районі.
2. (рідко, заст.) Процес або дія за значенням дієслова “бабахати” — гучного удару, стрілянини, гуркоту або падіння з шумом.
1. (розм.) Гучний, расказистий звук, схожий на постріл або вибух; глухий удар.
2. (перен., розм.) Про щось, що відбувається раптово, швидко та з гучним ефектом.
1. У народній творчості та фольклорі: фантастична істота, страховище, яким лякають дітей; бука, бабай.
2. У переносному значенні, розмовне: невідома, загрозлива людина або істота, що викликає страх; страшило.
1. Рідкісне прізвище українського походження, що може вказувати на певну родину або рід.
2. У місцевих говірках — можливе позначення великої, міцної жінки або жінки похилого віку (варіант слова «баба»).
3. У переносному значенні — могутня, стійка, часто незграбна річ або явище (наприклад, про великий камінь, колоду тощо).
1. Тварина роду гризунів родини вивіркових, що мешкає в норах у степах; байбак (Marmota bobak).
2. Переносно: про повільного, мляву, сонну людину.
3. Діал. Старий дід; дід.
4. Діал. Чоловік, чоловік похилого віку.
5. Діал. Чоловік, який живе з молодою жінкою; коханець.
6. Діал. Нероба, ледар.
1. У народній творчості та дитячому фольклорі — фантастична істота, потвора, якою лякають непослухних дітей; уособлення зла, нечистої сили.
2. Розм. Про неохайну, нечепурну, лякливу або злу жінку (зазвичай літнього віку).
3. Діал. Великий, грубий гачок для лову риби; бабка.
1. У народній творчості та дитячому фольклорі — фантастична істота, потворний старий, яким лякають непослухних дітей.
2. (переносно, розмовне) Неприємна, грізна або потворна людина (зазвичай про чоловіка).
3. (історичне, розмовне) У міському побуті Одеси та південних регіонів України кінця XIX — початку XX століття — переважно турок або грек, який займався дрібною роздрібною торгівлею (напр., фруктами, горіхами), часто розносячи товар вулицями.
1. У слов’янській міфології та казковому фольклорі — лісова відьма, потворна стара, яка живе в хаті на курячих ніжках, літає в ступі та має чарівну силу; ворожа або, рідше, допоміжна персонажка.
2. Переносно — про потворну, злу або сварливу жінку похилого віку (зневажливо).
1. Жінка, яка займається народним лікуванням або магічними практиками, використовуючи шепіт, замовляння, травницькі знання та обряди, часто для зцілення від хвороб, зняття «переляку» або навіювання.
2. У фольклорі та етнографії — персонаж, носійка архаїчних знань та обрядово-магічних дій, що асоціюється з дохристиянськими віруваннями та народною медициною.