Категорія: Б

1. Рідковживана форма родового відмінка множини іменника “багатир” (багата, заможна людина), що вживається переважно в поетичній мові або фольклорі для позначення належності чогось до групи багатіїв.

2. У складі власних назв (наприклад, топонімів) може позначати місце, пов’язане з багатирями, наприклад, у назві “Багатирів кут”.

1. Стан, становище багатиря; великі багатства, майно, що належать багатиреві.

2. Заст. Багатство, великі статки, заможність.

3. Заст. Розкошування, пишне життя, пов’язане з багатством.

1. Заст. Місце, де зберігаються скарби, багатство; скарбниця, скарбничка.

2. Заст. Місце, де мешкає багатир; багатий дім, палац.

3. Перен., розм. Про велике зібрання цінних, важливих речей або явищ; скарбниця.

1. Рослина родини айстрових з великими жовтими квітами, що росте на сухих схилах, у степах; вид роду волошка, відомий також як волошка східна (Centaurea orientalis).

2. Народна назва кількох видів рослин з родини айстрових, зокрема волошки шорсткої (Centaurea scabiosa) та волошки лучної (Centaurea jacea).

1. Заможна, багата людина; той, хто володіє великими матеріальними статками.

2. У народній творчості (казках, легендах, піснях) — могутній і зазвичай скупий персонаж, власник великих багатств, який часто протиставляється біднякові або козакові.

3. (Переносно) Людина, яка володіє великими духовними цінностями, знаннями або талантом; багач у розумовому або творчому плані.

1. Застаріла назва багатства, великих матеріальних цінностей, статків; скарб.

2. У переносному значенні: велика кількість, надмір, розкіш чогось (наприклад, почуттів, кольорів, прикрас).

3. Рідко вживане позначення самого багатства як явища або багатого життя.

Багателя — власна назва села в Україні, розташованого в Одеській області, Болградському районі.

1. Невеликий, витончений предмет розкоші або прикраса, часто коштовна дрібничка, яка служить для задоволення естетичних смаків та демонстрації достатку.

2. У музиці (зазвичай з великої літери, “Багателька”): невелика за розміром, легка та граціозна інструментальна п’єса, переважно для фортепіано, що має характер мініатюри.

1. Невеликий музичний твір, зазвичай для фортепіано, що має ліричний, витончений характер; музична мініатюра.

2. Невеликий, витончений предмет мистецтва або ремесла, часто коштовний; дрібниця, цікава річ.

3. (Застаріле) Легка, граціозна пісня або вірш на любовну тему.

1. У народному календарі українців — назва четверга останнього тижня перед Різдвяним постом, який передує строгому пісному дню — “багатої п’ятниці”. Назва походить від традиційної страви цього дня — “багатої кути”, приготованої на маслі, сметані або молоці, на відміну від пісної куті інших днів.

2. (рідше) Загальна назва вечора напередодні різдвяних свят, коли готують багату вечерю з обрядовими стравами, зокрема кутею.