Категорія: Б

1. (мед.) Патологічний стан, при якому у людини з’являється кілька зайвих зубів понад нормальну кількість; полідонтія.

2. (зоол., біол.) Наявність великої кількості зубів у тварини як видова або індивідуальна анатомічна особливість.

Властивість або стан, що характеризується наявністю кількох зон, секторів або ділянок з різними функціональними, кліматичними, адміністративними чи іншими характеристиками в межах єдиного простору, об’єкта або системи.

У містобудуванні та архітектурі — принцип планування території (наприклад, великого торговельного, офісного чи розважального центру), за якого в єдиному комплексі чітко розділені зони для різних видів діяльності (торгівля, відпочинок, обслуговування, офіси тощо).

У техніці та технологіях — наявність у пристрої, системі чи процесі кількох незалежних або взаємопов’язаних зон регулювання, контролю або впливу (наприклад, багатозональна система клімат-контролю, опалення).

У сільському господарстві та екології — природна або штучно створена розподіленість території на кілька зон з відмінними умовами для вирощування різних культур або збереження різних екосистем.

1. (техн.) Властивість палива, що характеризується високим вмістом золи після спалювання; показник, що відображає велику кількість мінеральних домішок у паливі.

2. (геол., гірн.) Одна з характеристик вугілля або інших корисних копалин, що означає підвищений відсоток зольних речовин у загальній масі.

1. Властивість мовної одиниці (слова, словосполучення тощо) мати два або більше різних, але пов’язаних між собою значень; полісемія.

2. У логіці та семіотиці — властивість знака, символу або висловлювання мати кілька різних смислів або інтерпретацій.

3. Переносно — внутрішня складність, насиченість різними аспектами або можливість різного сприйняття (про явище, образ, твір мистецтва тощо).

Властивість або якість бути багатознаковим, тобто складатися з багатьох знаків, символів, сигналів або позначок.

У лінгвістиці та семіотиці — наявність у мовного знака (слова, словосполучення тощо) декількох пов’язаних між собою значень або смислів; полісемія.

У техніці, інформатиці та зв’язку — характеристика системи, сигналу чи коду, яка передбачає використання набору з багатьох різних дискретних знаків (символів, станів) для представлення інформації.

1. Власна назва українського видавничого проєкту (серії книг), заснованого у 2017 році, що спеціалізується на перекладах та виданні сучасної західної нон-фікшн літератури з гуманітарних і соціальних наук.

2. Загальна назва серії книг, виданих у межах однойменного проєкту, які об’єднує академічна та інтелектуальна спрямованість на ознайомлення українського читача з ключовими концепціями та дослідженнями сучасного світу.

1. Людина, яка намагається вдавати з себе всезнайка, демонструє поверхневі знання з багатьох питань, але насправді не має глибокого розуміння жодного з них; псевдоеруд.

2. (рідше) Людина, яка дійсно має широкі, різнобічні знання в різних галузях; ерудит.

Багатознайка — персонаж українського народного лубкового театру (вертепу або батлейки), комічна постать, що уособлює непрактичного, зарозумілого псевдовченого; зазвичай зображується в окулярах, з великою книгою.

Багатознайка — сатиричний персонаж, типовий для народної драми, що висміює відірвану від життя, марнославну «книжну» мудрість.

1. Властивість або стан, що характеризується наявністю великої кількості варіантів, форм або можливих змін; різноманітність у проявах або перебігу.

2. (У техніці, математиці) Характеристика системи, процесу або функції, що має багато незалежних змінних параметрів, які можуть змінюватися.

1. (геол.) Власна назва геологічної формації, що складається переважно з глин, пісків і пісковиків, поширеної на території України (зокрема в Дніпровсько-Донецькій западині) та відноситься до середнього еоцену палеогенової системи.

2. (загальне) Місцевість або територія, багата на земельні угіддя, родючі ґрунти; надмірно великі земельні володіння (застаріле або рідковживане значення).