Категорія: Б

  • багатоклітковість

    1. Біологічна властивість живих організмів, яка полягає в тому, що їхнє тіло складається з багатьох клітин, спеціалізованих на виконанні певних функцій; одна з основних ознак царства тварин і рослин.

    2. У переносному значенні — складна, багатоаспектна внутрішня структура чого-небудь (наприклад, явища, твору мистецтва, суспільних відносин).

  • багатоклітинність

    1. Біологічна властивість організмів, тіло яких складається з багатьох клітин, що спеціалізовані на виконанні різних функцій; одна з основних ознак царств тварин, рослин та грибів.

    2. Стан, який характеризується наявністю багатоклітинної будови в організмі (протилежне одноклітинності).

  • багатоклітинні

    1. Біологічна категорія (таксон) організмів, тіло яких складається з багатьох клітин, що диференційовані за функціями та часто об’єднані в тканини та органи; протилежність одноклітинним (протистям).

    2. Загальна назва для всіх живих істот, що належать до цієї категорії (рослини, гриби, тварини).

  • багатоклавішність

    1. Властивість або характеристика технічного пристрою (зокрема, музичного інструменту, телефону, пульта управління), що має значну кількість клавіш, кнопок або перемикачів для виконання різних функцій.

    2. (У музиці) Конструктивна особливість деяких клавішних інструментів (наприклад, органу, синтезатора), що полягає в наявності кількох мануалів (клавіатур), розташованих одна над одною, кожна з яких керує окремою групою голосів або звуків.

  • багатоквітковість

    1. (Біол., бот.) Властивість рослин мати велику кількість квіток на одному стеблі, суцвітті або в межах одного пагона; рясноквітковість.

    2. (Перен., книжн.) Розмаїтість, багатство проявів, форм або явищ у певній сфері, що порівнюється з розквітом.

  • багатоквартирність

    Властивість або стан, що характеризується наявністю великої кількості окремих квартир у межах одного житлового будинку або комплексу.

    У містобудуванні та архітектурі — принцип організації житлового середовища, за якого основним типом житла є багатоквартирний будинок, на відміну від малоповерхової або одноквартирної забудови.

  • багатокаскадність

    1. Властивість або стан системи, процесу чи технічного пристрою, що передбачає наявність кількох послідовних ступенів (каскадів), де вихід одного рівня є входом для наступного, що зазвичай спрямовано на посилення, перетворення або покращення контролю над сигналом, енергією, потоком даних тощо.

    2. У техніці та технологіях — принцип побудови складних систем (наприклад, електричних фільтрів, підсилювачів, гідравлічних систем), за якого бажаний результат досягається шляхом багаторазового, ієрархічного застосування однотипних або різнотипних елементів.

  • багатоканальність

    1. Властивість системи, пристрою або процесу, що передбачає одночасну роботу з кількома незалежними каналами зв’язку, передачі даних або обробки інформації (наприклад, у телекомунікаціях, радіоелектроніці, обчислювальній техніці).

    2. Організація роботи служби, підприємства чи установи, коли обслуговування клієнтів (наприклад, технічна підтримка, продажі) здійснюється одночасно через різні комунікаційні шляхи: телефон, електронну пошту, онлайн-чат, соціальні мережі тощо.

    3. У маркетингу та продажах — стратегія використання різних взаємопов’язаних каналів розповсюдження товарів або комунікації зі споживачами (фізичні магазини, інтернет-магазин, мобільний додаток тощо).

  • багатокамерність

    1. (біол.) Будова або структура, що складається з двох або більше ізольованих порожнин, відділів, камер (наприклад, про багатокамерність раковини деяких молюсків або форамініфер).

    2. (тех., архіт.) Властивість об’єкта, пристрою або простору мати кілька розділених камер, відсіків або секцій для виконання різних функцій (наприклад, багатокамерність резервуара, печі, конденсатора).

    3. (перен., книжн.) Складність, багатогранність внутрішнього світу, психіки, свідомості людини, що характеризується наявністю різних, іноді суперечливих, аспектів або рівнів.

  • багатойменність

    1. Властивість або явище, коли одна й та сама особа, об’єкт, явище чи поняття має кілька різних назв (ойконімів, гідронімів, антропонімів тощо), що можуть вживатися паралельно або в різних контекстах.

    2. У лінгвістиці та ономастиці — наявність кількох варіантів назви для одного денотата, що може бути наслідком історичних змін, мовних контактів, адміністративних рішень або різних точок зору (наприклад, паралельне вживання історичної та сучасної назви міста).