Категорія: Б

1. (біол.) Властивість деяких рослин, зокрема злаків, утворювати на одному стеблі кілька колосків або суцвіть, що підвищує їхню продуктивність.

2. (перен., рідко) Розгалуженість, наявність багатьох складових частин, аспектів або можливостей у чомусь.

1. Властивість або стан системи, платформи чи інтерфейсу, що передбачає наявність та функціонування кількох незалежних ланок (ланцюгів, каналів, шарів) для підвищення ефективності, швидкості або надійності обробки інформації чи виконання операцій (наприклад, у блокчейн-технологіях, комп’ютерних мережах).

2. У маркетингу та медіа — стратегія розповсюдження контенту або реклами одночасно через кілька різних каналів (ланок) комунікації (соціальні мережі, телебачення, друк тощо) для максимального охоплення аудиторії.

Властивість або характеристика радіотехнічного пристрою, що має велику кількість електронних ламп у своїй конструкції.

Багатокістянка — складний плід, що утворюється з одного квітка, що має багато маточок, і складається з численних окремих соковитих кісточкових плодиків, зрощених на одному квітколожі (наприклад, у малини, ожини).

Багатокісточковість — біологічна та медична характеристика стану органу (найчастіше нирки), при якому в ньому одночасно присутня велика кількість кіст — патологічних порожнин, заповнених рідиною.

Властивість або характеристика об’єкта (переважно житлового приміщення), що полягає в наявності великої кількості окремих кімнат.

Багатоківшевість — властивість за технологією виробництва цегли або черепиці, коли виріб має кілька (два або більше) окремих, не сполучених між собою порожнин (ківшів), що підвищує його теплоізоляційні характеристики.

Властивість геометричної фігури, що має багато кутів; стан, за якого фігура є багатокутником.

Можливість розглядати явище, проблему чи ситуацію з різних боків, точок зору; багатоаспектність.

1. Геометрична фігура на площині, обмежена замкненою ламаною лінією, що складається з трьох або більше відрізків (сторін), які попарно перетинаються лише у своїх кінцях (вершинах).

2. У ширшому розумінні — частина площини, обмежена такою замкненою ламаною.

1. Архітектурна особливість споруди, що має декілька куполів, зокрема характерна для православних храмів.

2. У переносному значенні — різноманітність, наявність багатьох складових, напрямів або проявів чогось, що утворює єдине ціле.