Категорія: А

Атетоз — це один із видів гіперкінезу, при якому виникають повільні, неконтрольовані та насильницькі рухи, спричинені тонічними спазмами м’язів.

Такі атетоїдні рухи можуть бути локалізованими, наприклад, у м’язах обличчя, кінцівок, або ж поширюватися на усю м’язову систему.

Обмежена форма атетозу виникає через інтоксикаційні ушкодження мозку, тоді як генералізований атетоз є ознакою певних патологій підкіркових структур головного мозку.

Окремо виділяють місцевий прояв захворювання — мимовільні скорочення м’язів пальців рук і ніг, що розвиваються внаслідок ураження головного мозку.

Атиреоз — це патологічний стан, спричинений вродженою або набутою недостатністю роботи щитовидної залози. Вроджена форма, також відома як мікседема, характеризується уповільненням фізичного та розумового розвитку, набряком шкіри зі слизоподібним характером, її підвищеною сухістю та уповільненим метаболізмом. У разі набутого атиреозу перелічені симптоми мають менш виражений характер.

У класичному танці це одна з фундаментальних позицій тіла.

У соціальному контексті це стійка психологічна налаштованість, внутрішня готовність людини чи групи вчинити певним чином щодо суспільно важливого явища; це також система ціннісних орієнтацій індивіда, що визначає його ставлення в суспільстві.

Це витончена та багата на образи манера висловлювання, якою володіли мешканці стародавньої Аттики в період найвищого культурного розквіту цього регіону.

Атланти — це чоловічі постаті в архітектурі, які виконують роль опорних колон, підтримуючи карнизи, балкони або інші елементи будівлі на своїх плечах.

У переносному значенні так називають людину, що несе на собі величезне навантаження або відповідальність.

АТЛАНТИ, -ів, множина (однина — атлант, -а, чоловічий рід), архітектура. Скульптурні колони, виконані у формі чоловічих статуй. У художній літературі засвідчено: “Що не дім, то зараз каріатиди, атланти, маски” (Л. Укр., V, 1956, 40).

За іншим джерелом, атланти — це ліпні чоловічі фігури, призначені для підтримки виступаючих елементів архітектурної споруди (Архіт. Рад. Укр., 4, 1939, 40).

АТЛАНТ, -а, чол. рід. Див. значення за словом “атланти”.

Атлантида — це міфічна країна велетнів-атлантів, що, згідно з переказами, загинула внаслідок землетрусу, коли її поглинули води Атлантичного океану. На цій землі існувала потужна держава, яка підкорила собі майже всі середземноморські народи, окрім еллінів. За міфом, верховний бог Зевс покарав атлантів за їхню гординю, наказавши океану затопити їхній острів.

У переносному значенні Атлантидою називають утопічну, прекрасну та недосяжну країну мрії.

Вираз «пошуки Атлантиди» означає наполегливі та самовіддані спроби здійснити важливе, але майже неможливе відкриття.

Атлантроп — це представник вимерлих гомінідів, що належить до виду роду пітекантроп.