Це пілон, переріз якого має форму прямокутника.
Категорія: А
-
аттифе
Аттифе – це жіночий головний убір у вигляді невеликої шапочки, що має серцеподібну форму та каркасну основу. Його традиційно виготовляли з чорного оксамиту, декоруючи пір’ям і дорогоцінними каменями. Цей предмет одягу став популярним у Франції в XVI столітті.
Історичний термін “аттифе” також позначає каркас для головного убору, виконаний у формі серця. На таку основу в епоху пізнього Середньовіччя та Відродження натягали легку вуаль.
-
аттицизм
Див. статтю «Атицизм».
-
аттичний
Прикметник, що походить від слова «аттик».
Аттичною базою називають основу колони чи пілястри (переважно в іонічному ордері), яка має у своїй будові плінт, а на ньому розташовані ширший та вужчий вали (торуси), між якими знаходиться скоція.
Аттичний ордер — це архітектурна система з вертикальних опор і горизонтальних балок, створена в Стародавній Греції для архітектурного оздоблення пілонів; колони цього ордера мали витончені пропорції (їхня висота перевищувала товщину в 11 разів) і завершувалися капітеллю, що нагадує дзьоб.
-
аттіс
У міфологічних уявленнях фригійців Аттіс — божество, пов’язане з силами природи та родючості. Він походив від бога небес і богині-землі, а за своїми функціями є аналогом фінікійського Адоніса.
-
атто
Атто — це префікс, що позначає множник 10⁻¹⁸ (одна квінтильйонна частина) і вживається в похідних словах, таких як аттосекунда чи аттометр.
Атта (1) — жіночий рід іменника, що означає пшеничне борошно, яке в Індії одержують шляхом грубого помелу.
Атта (2) — жіночий рід іменника; дивись значення слова «атман».
-
атум
Атум — один із найдавніших богів давньоєгипетського пантеону, сонячне божество. Його традиційно зображували як чоловіка, на голові якого розміщена подвійна корона. Цей бог уособлював первісну та вічну цілісність усієї світової сутності. Згідно з міфами Геліополя, Атум, що сам себе породив, вийшов із первинного хаосу Нуна одночасно з його зародженням. Як солярний деміург, він стояв на чолі геліопольської енеади і вважався прабатьком усього живого та божественного в релігійних уявленнях стародавніх єгиптян.
-
атур
Атур — це жіночий головний убір італійського походження, який був поширений у XV столітті. Його основу становила висока шапочка циліндричної форми, поверх якої розміщувався яскравий шматок тканини. Цей клапоть спереду кріпився до основи, формуючи контур, подібний до латинської літери U, а ззаду він вільно спадав утворюючи м’які складки.
-
атю
Вигук «атю» (варіанти «ату», «а тю») використовують мисливці, щоб нацькувати собак на звіра під час полювання. За значенням він еквівалентний до команд «бери!» або «лови!». Ілюстрацією вживання є цитати з художніх творів: «А тю його! гуджа!» — і крикнув, І.. поспускав хортів (Котл., І, 1952, 181); Здалека тріскали постріли, чулися вигуки: «Ату його!», «Ату його!» (Бурл., О. Вересай, 1959, 156).
-
аугмент
Аугмент — це службова морфема, що має голосний звук. Її вживають у індоєвропейських мовах, ставлячи перед формами дієслів для позначення минулої дії. У таких мовах, як індоіранські, давньогрецька та вірменська, ця частка збереглася як спеціальний префікс минулого часу.