Словник Української
1. Автоматичний процес налаштування, регулювання або калібрування параметрів технічного пристрою, системи чи програмного забезпечення для досягнення оптимального функціонування без безпосередньої участі людини.
2. У радіотехніці та електроніці — автоматичне підстроювання приймача на потрібну частоту радіостанції або телеканалу, а також стабілізація його робочих характеристик.
1. (про техніку, обладнання) Такий, що не може функціонувати або бути використаним разом з іншими автономними системами, пристроями чи компонентами через відмінності в стандартах, протоколах, інтерфейсах або принципах роботи; нездатний до сумісної роботи, взаємодії або інтеграції в єдиний комплекс.
2. (переносно, про явища, концепції, системи) Такий, що не може існувати або розвиватися спільно з іншим через суттєві, непереборні протиріччя в основах, принципах або структурах; внутрішньо суперечливий, що призводить до конфлікту або руйнування системи.
Автонесумісність — властивість рослин запобігати самозапиленню та утворенню насіння в результаті запилення власною пилковою зерниною; генетично детермінована нездатність до самозапліднення.
1. Власна назва, яку використовує мовець для позначення самого себе; антропонім, що є справжнім іменем автора або мовця, на відміну від псевдоніма.
2. У лексикографії: заголовкове слово словникової статті, яке пояснюється в ній; лексична одиниця, що виступає як об’єкт опису в словнику.
1. У лінгвістиці — явище, коли власна назва (онім) збігається за формою зі спільною назвою (апелятивом) того самого об’єкта, наприклад: місто Вінниця та річка Вінниця, птах орел та місто Орел.
2. У літературознавстві — прийом, коли автор використовує власне ім’я або псевдонім як елемент художнього твору, вводячи себе (або літературну маску) у вигаданий світ.
1. (у лексикології) такий, що є автонімом, тобто словом або виразом, який використовується для позначення самого себе як мовної одиниці, а не свого звичайного референта (наприклад: слово “собака” складається з шести літер).
2. (у номенклатурі) такий, що є власною назвою, яка збігається з науковою назвою об’єкта (наприклад, у біології, коли назва таксона збігається з його типовим родом).
1. (в історії) Самоврядна адміністративно-територіальна одиниця в складі держави, що має певні права самоуправління.
2. (переносно) Людина, яка прагне до незалежності, самостійності, здатна діяти та приймати рішення самостійно, не залежачи від інших.
Автономівна — власна назва, що позначає одну з українських націоналістичних організацій, яка діяла на початку XX століття (1905–1908 рр.) та виступала за політичну самостійність України.
Автопанцерник — бойова броньована машина на колісному або гусеничному шасі, призначена для перевезення піхоти, ведення розвідки, охорони та супроводу, озброєна кулеметом або гарматою середнього калібру.
Автопанцерник — застаріла назва для бронеавтомобіля, тобто легкової або вантажної машини, захищеної бронею та озброєної для ведення бою.
Автопаразитизм — явище в паразитології, коли паразит одного виду стає хазяїном для іншого представника того самого виду, тобто паразитує на собі подібному.
Автопаразитизм — у більш вузькому, ентомологічному значенні — форма паразитизму, при якій самиця комахи (наприклад, деяких видів перетинчастокрилих) відкладає яйця в личинок або лялечок власного виду, що призводить до загибелі особини-хазяїна.