битва

[bɪtʋɑ] Іменник

Буква:Б

Значення

  1. (Історія) –

    Велика військова сутичка, масований бій між двома або кількома арміями, армійськими об’єднаннями або флотами, що має вирішальне стратегічне значення для ходу війни чи кампанії.

  2. (Лінгвістика) –

    Запекла боротьба, сутичка, серйозне зіткнення (у переносному значенні — у політиці, спорті, ідеології тощо).

  3. (Історія) –

    Уживається у складі власних назв історичних подій (наприклад, Битва під Полтавою, Битва за Дніпро, Курська битва).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. битва, р. битви, д. битві, з. битву, о. битвою, м. битві, к. битво

Більше записів