Словник Української Мови
Буква
1. (діал.) Невеликий дерев’яний посуд, бочка або кадка, зроблені з цільного шматка дерева (колоди), зазвичай для зберігання рідин або сипких продуктів.
2. (перен., рідко) Велика кількість чогось, повнота; вживається в конструкціях типу “набитий битком” (дуже повний, переповнений).
Приклад 1:
Ну да, менi треба спiшити: в пiдвалi битком набито. Я рiшуче повертаюсь i хочу сказати безвихiдне: — Роз-стрi-лять!
— Микола Хвильовий, “Сині етюди”
Приклад 2:
Саля Народного Дому була битком виповнена, бо в той час з’їхалося до Львова дуже численно духовенство з цілого краю на інсталяцію нового митрополита Спи- ридона Литвиновича. “Назар Стодоля” викликав загальне одушевлення. — Невідомий автор