биндюг

[bɪndjuɦ] Іменник

Буква:Б

Значення

  1. (Техніка) –

    (заст.) Великий, міцний віз або підвода для перевезення важких вантажів, зазвичай запряжений парою чи кількома парами коней.

  2. (Лінгвістика) –

    (перен., розм.) Про повільну, незграбну, громіздку людину або річ.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. биндюг, р. биндюга, д. биндюгові, з. биндюга, о. биндюгом, м. биндюгові, к. биндюгу

Більше записів