1. (заст.) Той, хто не дотримується основних догматів християнської віри; віровідступник, єретик.
2. (перен., розм.) Людина, що порушує загальноприйняті норми поведінки, суспільні або моральні устої; безпутник, нікчемник.
бузувір
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Він знає, що то за сокіл там у неї, що зачепив крилечками виноград, і так зачепив, що й сниться, либонь, їй отой сокіл, отой Олекса-бузувір. А дівочий, вередливий голос над ним: — Грицьку!
— Невідомий автор
Частина мови: іменник (однина) |