буць

1. Рідкісне прізвище українського походження.

2. У місцевій топоніміці — назва невеликої річки, струмка або іншого географічного об’єкта (наприклад, у Західній Україні).

3. У діалектах (зокрема, гуцульських) — згущений, жирний вершковий продукт, масляниста маса, що збирається з топленого молока або сметани; за змістом близьке до слова “гліб”.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |