бутара

1. (гірн.) Пристрій у вигляді нахиленого жолоба з перфорованим дном для промивання руди, гравію чи піску водою з метою відділення корисних мінералів від порожньої породи.

2. (розм.) Щось старе, зношене, непотрібне; те саме, що стареча, барахло.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |