Словник Української Мови
Буква
1. Сильне, несамовите виявлення стихійної сили природи (шторму, бурі, пожежі тощо), що супроводжується руйнуванням, шумом і хаосом.
2. Переносно: інтенсивне, шалене проявлення якихось явищ, почуттів або подій (наприклад, бушування епідемії, бушування пристрастей, бушування бою).
Приклад 1:
Закортіло їм Бушу взяти — ну й здорово ж заплатять вони за своє “бушування”!» Сотник відкинув свою чуприну назад і замислився; якийсь сум охопив його душу, викликавши тим часом в голові елегійні думи: «I коли минеться ця братерська різня, грабіжка та розбій на Україні?! От хоч би одним оком зазирнути в золоту книгу і прочитати там долю нашого рідного краю, нашої любої неньки України!
— Невідомий автор
Приклад 2:
Се нишпорення там, у низьких тонах, перекидання, бушування між звуками за чи – мсь… за щастям, може? – і нада – рмо! — Невідомий автор