1. (історичне) Тонка металева смужка, переважно золота або срібна, яку носили як прикрасу на чолі; лобна прикраса, діадема, характерна для традиційного вбрання українських шляхтянок та заможних міщанок у XVI–XVIII століттях.
2. (історичне, архітектурне) Масивна, часто прикрашена різьбленням дерев’яна балка, що слугувала верхнім завершенням та опорою для стелі в традиційному українському житлі (хаті), звичайно розташована під стріхою; верхній вінок зрубу.
3. (діалектне, переважно західні регіони) Густа, непрохідна чаща, хаща в лісі; важкопрохідне місце, заросле колоддя.