бундзинга

Значення

1. (Мистецтво) –

   Напрям у японському живопису періоду Едо (XVII–XIX ст.), що виник серед вчених-літераторів (бундзин) і характеризується вільним, експресивним стилем, натхненним китайськими зразками, використанням туші та мінімалістичною палітрою; також відомий як “живопис вчених” або “нанга”.

2. (Мистецтво) –

   Стиль або окремий твір мистецтва, створений у рамках цього напряму, для якого характерні каліграфічність мазка, ліричні пейзажі, зображення рослин (найчастіше бамбука, орхідеї, сливи, хризантеми) та відмова від професійної техніки шкіл живопису на користь особистої виразності.

Правопис та відмінювання