бумажка

1. Зменшувально-пестливе від слова “бумага” — невеликий аркуш паперу, часто з якимось записом або призначений для короткочасного використання.

2. Розмовне позначення офіційного документа, довідки, посвідчення або іншого паперу, що має юридичну чи бюрократичну силу (зазвичай із відтінком несерйозності, дріб’язковості).

3. У переносному значенні — про щось нікчемне, що не має реальної цінності або ваги, лише формальність (наприклад, про грошові знаки, акції тощо).

Приклади вживання

Приклад 1:
Ничтожная гражданских законов бумажка содержит гражданство в тишинѣ. Отцовская старость владѣет жестоковыйными рабами и буйными сынами.
— Андієвська Емма, “Роман про людське призначення”

Частина мови: іменник () |