1. Власна назва села в Україні, що розташоване в Овруцькому районі Житомирської області.
2. (заст., діал.) Те саме, що булига — великий камінь, брила, валун; або ж особа, яка працює з такими каменями (наприклад, тесач).
булижник
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
I не тiльки асфальт, але i звичайний сiрий булижник почав блискати й переливатися в срiбних ромбиках вiдзеркаленого сонця. На темно-синiй грозовiй полосi пiдвелася, як i завжди прекрасна, райдуга й, закоронувавши город, урочисто повисла в прозорому етерi.
— Микола Хвильовий, “Сині етюди”
Частина мови: іменник (однина) |