Словник Української Мови
Буква
1. Широка, зазвичай озеленена вулиця в місті, призначена для прогулянок, часто з алеями, лавками та квітниками.
2. Тип міської магістралі або проспекту з широкою смугою зелених насаджень, що відокремлює транспортні потоки або є пішохідною зоною.
3. У переносному значенні — місце для невимушених прогулянок, світського спілкування або показу моди (наприклад, “морський бульвар”, “бульвар мод”).
Приклад 1:
Коли вже люди обляглися спати, Коли вже люди обляглися спати, коли вже місяць вилузнувся з хмар, коли спартанка Києва, не Спарти, лиш я світила вікнами в бульвар, – тоді із ночі, з пітьми, з порожнечі, де зіп’ялася вежа на котурн, мені хтось душу тихо взяв за плечі – заговорив шопенівський ноктюрн. А то були якісь магічні пальці.
— Костенко Ліна, “Над берегами вічної ріки”
Приклад 2:
— Бачив… Я й забув пак розказати… На бульварi вiн робив… Пiшов i я на бульвар: паличку в руки та й iду собi — от, кавалер на гуляння, туди-сюди паличкою крутю… А вони ямки копають, дерево садити. Ну, я сiв на ослонi зараз бiля Лазька — одпочиваю б то. — Невідомий автор