Древослів

Словник Української Мови

булінь

[bulinʲ] Іменник

Буква:Б

Значення

  1. (Техніка) –

    Морський вузол, що утворює незатяжну петлю на кінці троса, який використовується для кріплення, підйому вантажів або обв’язування предметів.

  2. (Техніка) –

    Трос (швартов, фал тощо), на кінці якого зав’язаний такий вузол.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. булінь, р. буліня, д. буліневі, з. булінь, о. булінем, м. буліневі, к. буліню

Більше записів