буквиця

Значення

1. (Мистецтво) –

   Велика, зазвичай орнаментована, початкова літера в давніх рукописних або стародрукованих книгах, що часто виконувалася кольоровими фарбами, золотом і служила прикрасою тексту.

2. (Лінгвістика) –

   Назва давньої кириличної літери, що позначала число 2, а також звук [б] (в українській мові — сучасна літера «Б, б»).

3. (Ботаніка) –

   Рід рослин родини глухокропивових з суцвіттям у вигляді колоса, до якого належать лікарські та декоративні види (наприклад, буквиця лікарська).

Правопис та відмінювання