Словник Української Мови
Буква
1. Родина дерев або кущів класу дводольних, до якої належать буки, дуби, каштани та інші рослини з одностатевими квітками, плодом-горіхом і часто твердою деревиною; буковидні (Fagaceae).
2. Рід вічнозелених та листопадних дерев цієї родини, що поширені в помірній зоні Північної півкулі; буки (Fagus).
Приклад 1:
Згадка про румунську адміністрацію потягнула в людей наступну згадку – про букові палиці – «сороківники» за непослух і небажання «ворбешти романешти», – і в декого з челяді трохи покривилися лиця. Цього разу німець не влаштовував гулянок на толоці – лиш відмарширував у бік Вижниці за критими зеленими тягачами, а черемошнянці взялися до своїх роботів, як раніше.
— Матіос Марія, “Солодка Даруся”