бухтіння

1. Дія за значенням дієслова “бухтіти”; невиразне, недоладне бурчання, воркотня, часто з вираженням незадоволення або досади.

2. (у техніці) Випуклість, опуклість, що утворюється на поверхні металевого листа або іншого матеріалу внаслідок тиску зсередини (наприклад, пари, газу) або місцевого нагрівання.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |