бухкання

1. Дія за значенням дієслова “бухкати”; звуки, що виникають під час такої дії — короткі, глухі, низькі звуки, що нагадують постріл або удар, або звуки, що їх видає тварина (наприклад, їжак).

2. Розм. Нерозбірливе, глухе вимовляння слів; бурчання, воркотіння.

Приклади вживання

Приклад 1:
Іван Семенович прислухався хижо, але нічого, крім бухкання власного серця, не почув. Тоді обгорнула його гаряча злоба, вибух невимовної образи й обдуреної пристрасти.
— Тютюнник Григорій, “Вир”

Частина мови: іменник (однина) |