Значення
- (Лінгвістика) –
Дія за значенням дієслова “бухкати”; звуки, що виникають під час такої дії — короткі, глухі, низькі звуки, що нагадують постріл або удар, або звуки, що їх видає тварина (наприклад, їжак).
- (Лінгвістика) –
Розм. Нерозбірливе, глухе вимовляння слів; бурчання, воркотіння.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. бухкання, р. бухкання, д. бухканню, з. бухкання, о. бухканням, м. бухканні, к. бухкання