Значення
- (Лінгвістика) –
Великий, сильний чоловік, часто високого зросту; могутня, кремезна людина.
- (Література) –
(переносно) Про людину, яка відрізняється видатними здібностями, силою характеру в певній галузі діяльності (наприклад, “бугаєць духу”, “інтелектуальний бугаєць”).
- (Зоологія) –
(заст., регіон.) Великий, дорослий бугай (кастрований бик), вирощений на м’ясо; валух.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. бугаєць, р. бугаєць, д. бугаєць, з. бугаєць, о. бугаєць, м. бугаєць, к. бугаєць